Уретрит — це запальний процес, який розвивається в сечівнику. Захворювання може протікати в гострій, підгострій або хронічній формі, діагностується як у чоловіків, так і жінок. Серед причин, які можуть викликати хворобу, слід виділити інфікування сечостатевої системи при інтимній близькості, спільне використання засобів особистої гігієни з хворою людиною. Крім того, уретрит може розвиватися після травм, медичних маніпуляцій, якщо не були дотримані правила асептики.
dСимптоматично патологія проявляється:
- ♦ болючим сечовипусканням;
- ♦ наявністю виділень слизового або гнійного характеру з уретри;
- ♦ домішками гною в сечі;
- ♦ затрудненим сечовипусканням;
- ♦ палінням, болем в області входу в сечовипускальний канал;
- ♦ гіперемією, набряком зовнішнього отвору уретри.
При неефективному лікуванні захворювання може перейти в хронічну форму. Загострення патології спостерігається після зловживання алкоголем, активного статевого акту, переохолодження.
Уретрит може бути різної форми:
- ♦ інфекційний;
- ♦ неінфекційний.
Також захворювання може розвиватися:
- ♦ первинно, коли інфекція проникає ззовні, безпосередньо в сечовипускальний канал;
- ♦ вдруге, якщо збудник вже знаходиться в організмі, наприклад, при хронічному тонзиліті, поширюється на тканини уретри.
При залученні в інфекційно-запальний процес сім'яного горбика може спостерігатися розлад еякуляції, гемоспермія (домішка крові в спермі). Діагностикою та лікуванням уретриту займається лікар уролог. Основне завдання фахівця полягає у встановленні причини захворювання.
Для виявлення інфекційного збудника проводиться бактеріоскопічне, бактеріологічний аналіз з дослідженням виділень із сечовивідного каналу. Чутливість патогенних мікроорганізмів визначається шляхом посіву біологічного матеріалу на живильне середовище. Для виявлення інфекційного збудника також використовується полімеразна ланцюгова реакція, яка дозволяє виявити ДНК патогенних мікроорганізмів.
Крім того, лікар може рекомендувати проведення УЗД, уретроскопии, рентгенографічного дослідження уретри (якщо пацієнт вказує на травму сечостатевих органів).
Лікування уретриту має наступні завдання:
- ♦ зменшення запалення в сечівнику;
- ♦ боротьба з інфекцією;
- ♦ відновлення нормальної мікрофлори;
- ♦ профілактика рецидиву хвороби.
Провідним методом лікування патології є антибіотикотерапія. Вибір лікарського засобу здійснюється на підставі результатів антибіотикограми. Найчастіше призначаються препарати групи захищених пеніцилінів, макролідів, фторхінолонів, тетрацикліну. Іноді проводиться промивання сечівника за допомогою спеціальних розчинів.
Дієтичний раціон харчування — виключення продуктів, які стимулюють секрецію слизової уретрального каналу. Це стосується приправ, спецій, гострих страв, алкоголю. З огляду на ймовірність зараження при інтимній близькості, в більшості випадків статевий партнер також проходить обстеження і лікування.
Відсутність терапії може призводити до хронізації інфекційного процесу, розвитку таких ускладнень як простатит, цистит, вагініт, нефрит.